Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн бере свій початок від кафедри загальної історії, яка була єдиною кафедрою історичних дисциплін Імператорського університету Святого Володимира, заснованого в 1834 році. Першими викладачами курсу всесвітньої історії були професори Володимир Федорович Цих (1805-1837), Олександр Іванович Ставровський (1811-1882), Віталій Якович Шульгін (1821-1878).
Одним з видатних випускників і професорів кафедри загальної історії був Іван Васильович Лучицький (1845-1918), який працював ній понад 30 років (1870-1908). Серед науковий праць І.Лучицького – «Феодальна аристократія і кальвіністи у Франції» (1871), «Католицька ліга і кальвіністи у Франції» (1877), «Робітниче населення і економічна політика німецьких міст XV-XVI століть» (1884), «Селянське землеволодіння у Франції напередодні революції» (1900), «Становище землеробських класів у Франції напередодні революції і аграрна реформа 1789—1793 років» (1912). Був членом «старої» Громади, одним із засновників Українського наукового товариства у Києві. Як депутат третьої Державної думи від Києва на її засіданнях піднімав питання про використання української мови в судах України.
Під впливом І. В. Лучицького відбувалось становлення багатьох науковців. Серед них – видатний історик Євген Вікторович Тарле (1875-1955). Після закінчення в 1896 р. університету Святого Володимира, він, за рекомендацією І. В. Лучицького, поступив до аспірантури. У 1901 р. захистив дисертацію «Суспільні погляди Томаса Мора у зв’язку з економічним становищем Англії його часу». У київський період були опубліковані його перші наукові дослідження. Визнання Є. В. Тарле як видатного дослідника з проблем нової історії відбулося, коли він працював у Петербурзькому і Московському університетах.
Після від’їзду Є. В. Тарле (1901 р.) і І. В. Лучицького (1908 р.) до Петербурга педагогічну і науково-дослідну роботу на кафедрі загальної історії Університету Св. Володимира проводив проф. Павло Миколайович Ардашев. До числа найбільш відомих його праць належить монографія «Провінційна адміністрація у Франції в останню пору старого порядку» (1906 р.).
У 1918-1921 р. професором всесвітньої історії університету працював видатний український сходознавець і перекладач Агатангел Кримський (1871-1942), автор понад 1 тис. наукових досліджень з історії і літератури Сходу, перекладів з арабської і західноєвропейських мов.
Продовж історії кафедри вона називалася по-різному: кафедра загальної історії, всесвітньої історії, нової та новітньої історії, нової та новітньої історії розвинутих капіталістичних країн. Кафедра отримала свою сучасну назву – нової та новітньої історії зарубіжних країн – у 1991 р.
У радянський період на основі кафедри нової та новітньої історії були створені кафедри історії міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР; історії зарубіжних соціалістичних країн (історії слов’ян); історії Азії, Африки та Латинської Америки. Наукові школи, що сформувалися на кафедрі, були відомі своїми дослідженнями як в СРСР, так і за кордоном.
Серед наукових проблем, які розроблялися викладачами кафедри, важливе місце належало вивченню історії балканських народів і дипломатичної боротьби великих держав за вплив на Балканах напередодні Першої світової війни. В 1930-ті рр. відомим дослідником цієї наукової проблеми був О.Я.Кіктєв (декан історичного факультету в 1937 р.). Широке коло питань нової та новітньої історії Болгарії вивчав проф. Віктор Андрійович Жебокрицький (1906-1975), завідувач кафедри нової історії (з 1950 р.), історії міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР (з 1952 р.). Він виховав велику плеяду істориків-міжнародників, вчених-балканістів, дослідників історії слов’янських країн, політики західних держав щодо Балкан: І. А. Петерс, І. М. Кулініч, В. Н. Гулєвич, А. Ф. Черній, Ю. О. Боєв, А. А. Копилов, М. В. Кірсенко та інші. Серед них – доктор історичних наук Анатолій Костянтинович Мартиненко (1924-2014), викладач (з 1952 р.), професор (з 1969 р.), завідувач кафедри у 1976 – 1990 рр., автор понад 120 наукових праць з історії Балкан і Болгарії, міжнародних відносин, британської історії, науковий керівник 2 докторських і 14 кандидатських дисертацій. Численні наукові праці В. А. Жебокрицького та А. К. Мартиненка з історії Болгарії отримали високу оцінку фахівців і уряду Народної Республіки Болгарії. За визначні наукові досягнення уряд НРБ нагородив їх орденами «Кирила і Мефодія» І ступеня і медалями.
На кафедрі нової і новітньої історії починав у 1982 р. викладацьку діяльність доктор історичних наук, професор Валерій Іванович Яровий, відомий фахівець з історії слов’ян, завідувач кафедри історії слов’ян у 1988-2016 рр.
Видатним представником кафедри був професор Василь Якимович Тарасенко (1907-2001). Видатний дипломат, генерал-лейтенант дипломатичної служби у відставці В. А. Тарасенко працював радником посольства СРСР у США в 1946-1948 рр., представником Української РСР в ООН в 1948-1949 рр. Викладач Київського університету з 1950 р., професор кафедри нової історії і міжнародних відносин з 1961 р., завідувач кафедри в 1960-1976 рр. Автор понад 80 праць з історії США, зовнішньої політики СРСР і міжнародних відносин після Другої світової війни, науковий керівник 10 кандидатських дисертацій, засновник кафедральної школи американістики. Серед підготовлених ним фахівців-міжнародників були академік Академії наук УРСР А. М. Шлепаков та професор Б. М. Гончар.
З кафедрою пов’язана наукова і викладацька діяльність проф. Андрія Омеляновича Джеджули (1915-1972), фахівця з історії міжнародних відносин, зовнішньої політики Франції після Другої світової війни і проф. Карпа Омеляновича Джеджули (1918-2002), дослідника французької революції кінця XVIII ст.
За радянського періоду одним із провідних напрямів наукових досліджень кафедри була сучасна історія країн Західної Європи і США. Так, школу германістів, основи якої були закладені ще в 1930-х рр., представляли доценти В. Д. Лисоченко і Т. Г. Лазоренко, які вивчали історію Німеччини 1940 – 1950-х рр.
Покоління студентів 1980-х рр. добре пам’ятають кафедру нової і новітньої історії розвинутих капіталістичних країн, представлену А. К. Мартиненко, Б. М. Гончаром, Т. Г. Солтановською, Н. М. Маркіною, В. С. Білецьким, Н. Є. Індутною, Н. С. Папенко, Ю. М. Барабановим.
Продовж багаторічної роботи на кафедрі (з початку 1970-х до початку 1990-х рр.) доц. Тетяна Григорівна Солтановська викладала курси з нової історії країн Європи і Америки (перший період), історіографії нової історії і французької революції кінця XVIII ст., була відомим в СРСР дослідником французької революції і діяльності Ж.-П. Марата.
З кафедрою пов’язана понад 30-річна викладацька і наукова діяльність випускниці кафедри доц. Ніни Миколаївни Маркіної, яказ 1964 по2001 р викладала в університеті нову історію країн Європи і Америки (перший період), історію громадянської війни в США, країнознавчі курси, досліджувала зовнішньополітичний курс США у 1950-1980-х рр.
Доц. Віталій Степанович Білецький вивчав американсько-французькі відносини періоду Другої світової війни, історію США і міжнародні відносини, викладав нову історію країн Європи і Америки (другий період), курси з історії США і міжнародних відносин.
Доц. Наталія Євдокимівна Індутна досліджувала радянсько-польське співробітництво у 1945-1970-ті рр., викладала курси з історії Іспанії та громадянської війни в Іспанії 1936-1939 рр.
Доц. Юрій Миколайович Барабанов (1938-2000) в 1980–1997 рр. викладав курси з нової історії країн Західної Європи і Америки, з історії британського колоніалізму; спеціалізувався на вивченні історії і зовнішньої політики Великої Британії. Зусиллями Ю.М.Барабанова на кафедрі виходив фаховий міжвідомчий науковий збірник «Питання нової та новітньої історії».
В кінці 1990-х рр. на кафедрі працювала Наталія Іванівна Турчак, яка досліджувала політику США щодо України в період адміністрації Дж. Буша, викладала новітню історії країн Європи і Америки.
У 1993-2005 рр. на кафедрі працював доц. Григорій Іванович Ігнатченко, фахівець з міжнаціональних відносин в країнах Європи і Америки, включаючи становище української діаспори в країнах Північної Америки. Він першим на кафедрі почав викладати історію країн Азії і Африки.
Випускник кафедри, канд. політ. наук, доц. Євген Валерійович Магда у 1996-2001 і 2007-2010 рр. викладав історію близькосхідного конфлікту і політику США на пострадянському просторі, вивчав близькосхідну проблему і енергетичну проблему в історичному контексті.
У 1991-2015 рр. кафедру очолював доктор історичних наук, заслужений діяч науки та техніки України, проф. Борис Михайлович Гончар (1945-2015) (Бібліографія Б.М. Гончара), який працював на ній з 1972 р. У 1974 р. він захистив кандидатську дисертацію «Середземноморська політика США 1968-1974 рр.», у 1994 р. – докторську дисертацію «Фактор регіональних конфліктів у процесі формування та реалізації політики США щодо СРСР в 70-80-ті рр. ХХ ст.». Б. М. Гончар продовжував традиції кафедральної школи американістів, очолював наукову школу істориків-міжнародників. Він був автором понад 250 наукових праць, підготував чотирьох докторів і 30 кандидатів наук. Б. М. Гончар вплинув на життєвий вибір багатьох молодих людей, сприяв їх становленню як викладачів і науковців.
Кафедра регулярно залучає до співпраці відомих вчених з Національної академії наук України й Інституту міжнародних відносин. Так, впродовж останніх 20 років окремі курси на кафедрі викладали кандидати історичних наук Сергій Олександрович Нікішенко (1962-2003), Микола Дмитрович Несук, професори, доктори історичних наук Євген Євменович Камінський (1951-2011), Володимир Іванович Головченко.
У 2016/2017 н. р. на кафедрі працює чотирнадцять викладачів і два методисти – завідувач кафедри доктор історичних наук, проф. Олег Петрович Машевський, д.і.н., проф. Андрій Юрійович Мартинов (за сумісництвом), проф. Валерій Михайлович Павленко, доценти Наталія Данілівна Городня, Тарас Арнольдович Грищенко, Олександр Федорович Іванов, Олександр Юрійович Комаренко, Олег Романович Купчик, Наталія Степанівна Папенко, Макар Анатолійович Таран, Наталія Ігорівна Шевченко, Володимир Борисович Урусов (за сумісництвом), кандидати історичних наук, асистенти Аліна Юріївна Корнієнко, Вікторія Олександрівна Пількевич, та методисти – Олена Павлівна Дермельова й Ірина Петрівна Скульська. Доц. Ольга Олегівна Сухобокова перебуває у тимчасовій відпустці. У 2002-2016 рр. на кафедрі працювала лаборант/ст. лаборант Юлія Іванівна Дмітракова (Красвітна), з жовтня 2016 р. – методист деканату історичного факультету по роботі зі студентами магістратури.
Кафедра розробляє і викладає нормативні курси і курси вільного вибору студентів з історії країн Західної Європи, США, Азії, Африки, Латинської Америки та міжнародних відносин XVII-XXI ст. для студентів історичного факультету, а також Інституту філології, факультетів філософії й політології. Значна увага приділяється викладанню сучасної історії. За останні два роки було суттєво переглянуто тематику курсів згідно з сучасними вимогами вищої школи.
Поєднання міцних класичних традицій, закладених декількома поколіннями викладачів, з новаціями; потужний науковий і педагогічний потенціал; здібні студенти, відкриті до нових знань, навичок і вмінь визначають нинішнє обличчя кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн. Викладацький колектив кафедри намагається гідно продовжувати і примножувати її славні традиції. Oсновна цінність кафедри – це її студенти і вихованці, заради яких вона працює вже понад 180 років.
Література: Мартиненко А. К., Гончар Б. М., Джеджула Г.А., Салтановська Т. Г. Розвиток нової історії // Вісник Київського університету. Історичні науки. – 1984. – № 26. – С. 61–78; Гончар Б. М., Машевський О. П. Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн // Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення (1934 – 2004 рр.). – К., 2004. – С. 115–121; Гончар Б. М. Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн: минуле, сучасність, перспективи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2004. – № 73. – С. 7–12; Гончар Борис Михайлович (бібліографічний показчик). – К., 2010. – 51 с.; Пам’яті професора Бориса Михайловича Гончара (1 березня 1945 – 22 березня 2015 рр.) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – 2015. – № 1 (124). – С.60-61.
Шановні колеги, студенти і випускники історичного факультету різних років! Ви пам’ятаєте кафедру по-різному, в різному її складі. Тож просимо вас поділитися своїми враженнями і пам’яттю про нашу кафедру. Ми обов’язково розмістимо ваші історії на нашому сайті і врахуємо їх в подальшому дослідженні історії нашої кафедри.
Адреса для листування: ngor@ukr.net