Основні напрямки наукових досліджень кафедри включають проблеми нової та новітньої історії країн Західної Європи і США, зовнішню політику США, провідних держав Європи і Азії, міжнародні відносини (друга половина
ХІХ – ХХІ ст.).

Вивчення історії Франції на кафедрі започаткували проф. Іван Васильович Лучицький (1845-1918) і Павло Миколайович Ардашев (1865-1922). Цю справу продовжили проф. Андрій Омелянович Джеджула (1915-1972), який вивчав зовнішню політику Франції після Другої світової війни, а також проф. Карп Омелянович Джеджула (1918-2002) і доц. Тетяна Григорівна Салтановська, відомі дослідники французької революції кінця XVIII ст.

Історію Англії вивчав на межі ХІХ-ХХ ст.. видатний історик Євген Вікторович Тарле (1875-1955). У 1980-1990-ті рр. історію і зовнішню політику Великої Британії досліджував доц. Юрій Миколайович Барабанов (1938-2000). На початку ХХІ ст. Наталія Леонідівна Яковенко підготувала на кафедрі докторську дисертацію «Європейська інтеграційна політика Великої Британії та міжнародні чинники її формування (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)». На сьогодні британістику на кафедрі продовжує розвивати доц. Наталія Ігорівна Шевченко.

Школу германістики започаткували у 1930-х рр. доц. В. Д. Лисоченко і Т. Г. Лазоренко, які вивчали історію Німеччини 1940 – 1950-х рр. Цей науковий напрямок продовжують доц. Олександр Федорович Іванов і Наталія Степанівна Папенко, а також проф. Андрій Юрійович Мартинов. О. Ф. Іванов підготував цілу плеяду молодих вчених у галузі германістики.

Кафедральну школу американістики започаткував у 1960-ті рр. проф. Василь Акимович Тарасенко (1907-2001). Його справу продовжили викладачі кафедри Борис Михайлович Гончар, Ніна Миколаївна Маркіна, Віталій Степанович Білецький і Тарас Арнольдович Грищенко.

Наукові інтереси проф. Бориса Михайловича Гончара, одного з провідних вітчизняних американістів, завідувача кафедри у 1991-2015 рр., охоплювали різноманітні проблеми всесвітньої історії нового та новітнього часу, міжнародних відносин. Чільне місце серед них належало дослідженню зовнішньої політики США. Кандидатська дисертація (1974) «Середземноморська політика США в 1968 – 1974 рр.». Докторська дисертація (1994) «Фактор регіональних конфліктів в процесі формування та реалізації політики США щодо СРСР в 70-і – 80-і рр. ХХ ст.». Б.М.Гончар був автором і співавтором близько 300 наукових і навчально-методичних праць, очолював в університеті наукову школу істориків-міжнародників. Виховав ціле покоління істориків-американістів, підготував чотирьох докторів і 30 кандидатів історичних наук.

На сьогодні кафедральну школу американістики представляють доц. Тарас Арнольдович Грищенко та учні Б. М. Гончара Олег Петрович Машевський, Наталія Данилівна Городня, Макар Анатолійович Таран, Аліна Юріївна Корнієнко. Окремий напрямок у галузі американістики – вивчення становища української діаспори в країнах Північної Америки, започаткував на кафедрі доц. Григорій Іванович Ігнатченко і успішно продовжує розвивати доц. Ольга Олегівна Сухобокова. Інший напрямок – вивчення політичних процесів у країнах Латинської Америки – започаткувала доц. Наталія Ігорівна Шевченко.

Основи сходознавства на кафедрі заклав видатний український вчений Агатангел Кримський у 1918-1921 рр. З відродженням вітчизняного сходознавства у 1990-ті рр., найбільшого розвитку набуло китаєзнавство, розвиток якого на кафедрі започаткував доц. Макар Анатолійович Таран. З 2016 р. цей напрямок на кафедрі розвиває також Володимир Борисович Урусов. Доц. Наталія Данилівна Городня з 2007 р. вивчає АСЕАН і регіональні процеси у «великій Східній Азії» й Азійсько-Тихоокеанському регіоні, застосовує регіональний підхід до вивчення сучасних міжнародних процесів. Окремий напрямок представляють дослідження зовнішньої політики Азербайджану і Туреччини, які здійснює доц. Олег Романович Купчик.

Найбільшого розвитку на кафедрі отримало вивчення історії міжнародних відносин. Серед наукових проблем, які розроблялися викладачами кафедри у радянський період, важливе місце належало вивченню історії балканських народів і дипломатичної боротьби великих держав за вплив на Балканах напередодні Першої світової війни. В 1930-ті рр. відомим дослідником цієї наукової проблеми був О. Я. Кіктєв, у 1950-1970-х рр. – проф. Віктор Андрійович Жебокрицький, у 1960-1980-х рр. – проф. Анатолій Костянтинович Мартиненко. На початку ХХІ ст. цей напрямок досліджень продовжує розвивати проф. Олег Петрович Машевський, який також вивчає історію міжнародних відносин у ХХ –ХХІ ст. Цей напрямок розвивають також проф. Валерій Михайлович Павленко, доц. Олександр Юрійович Комаренко, к.і.н., ас. Вікторія Олександрівна Пількевич та інші члени кафедри.

Напрямки наукових досліджень викладачів кафедри у 2014-2016 рр.

За період 1991-2016 рр. кафедра підготувала 4 докторів наук і 60 кандидатів історичних наук.

Підготовлені кафедрою доктори і кандидати історичних наук

Праці колективу кафедри 2014 р.

Праці колективу кафедри 2015 р.

Праці колективу кафедри 2016 р.

У 2016 р. кафедра розробляла наукову тему «Актуальні проблеми нової та новітньої історії зарубіжних країн», результатом чого стала публікація наукових праць, у яких висвітлено недостатньо досліджені проблеми історії країн Західної Європи, Америки і Азії, основні тенденції розвитку міжнародних відносин та діяльність провідних наукових діячів у XVIII-XXI ст.

На основі залучення широкого кола історичних джерел та наукової літератури розкрито такі аспекти Нової історії Західної Європи і США як: Франція напередодні, на початку та під час революції кінця XVIII ст.; розвиток системи освіти у Німеччині у XVIII-XІX ст.; політика США у Чорноморсько-середземноморському регіоні під час Першої світової війни; розвиток військово-морського флоту США у перші десятиліття ХХ ст.

Праці, що досліджують актуальні проблеми Новітньої історії, висвітлюють основні характеристики розвитку міжнародної системи після закінчення Другої світової війни, діяльність ЮНЕСКО, політику Австрійської республіки щодо статусу постійного нейтралітету (1945-1955 рр.) та з питання про вступ до ЄС, роль українського дипломата В.Я. Тарасенка у створенні Держави  Ізраїль; роль Гельмута Коля у об’єднанні Німеччини та Європи тощо.

Найбільшу увагу науковців привернули проблеми розвитку міжнародних відносин та провідних «центрів сили» – США, ЄС, Китаю – у постбіполярний період (кінець 1980-х – до сьогодення), включаючи зміни в системі міжнародних відносин під впливом агресії Росії проти України. Це такі наукові проблеми як: глобальна стратегія США у ХХІ ст.; напрямки трансформації постбіполярної міжнародної системи; політика США щодо нерозповсюдження ядерної зброї (1991-2016 рр.); позиція США щодо інтеграційних проектів Росії на пострадянському просторі (1991-2014 рр.); силові й несилові засоби у зовнішній політиці США за президентства Б. Обами; розвиток американсько-китайських відносин; нова конфігурація світової системи після Віденських домовленостей з Іраном; міграційні процеси та їхній вплив на Європейський Союз; трансатлантична угода між ЄС і США; геополітичні наслідки піднесення Китаю; вплив європейської інтеграції на формування зовнішньої політики Турецької республіки (2003-2014 рр.); зовнішня політика країн Латинської Америки у 2015 р.; взаємовідносини між державами, що розвиваються, у Східній Азії.

Значну увагу колектив кафедри приділив вивченню місця нашої держави в міжнародних процесах ХХ-ХХІ ст. У опублікованих працях висвітлено такі питання: політика європейських держав щодо України на початку 1920-х рр.; встановлення дипломатичних відносин між УСРР і Австрійською республікою; зовнішня політика України в умовах глобалізації; миротворчі операції та українська ідентичність; політика США щодо України в умовах російської агресії, суть міжнародної «української» кризи.