18 вересня 2025 року студенти 4 курсу освітньої програми «Американістика та європейські студії (з поглибленим вивченням іноземних мов)» відвідали Музей української діаспори у Києві в рамках вивчення дисципліни «Історія української діаспори в США, Канаді та країнах Латинської Америки». Організувала екскурсію к.і.н., доцентка Ольга Сухобокова.
Колектив Музею української діаспори і його директорка пані Ганна Лексіна провели для студентів цікаву, змістовну та емоційно насичену екскурсію експозицією «Я вернусь до своєї Вітчизни», що висвітлює основні хвилі еміграції українців та формування української діаспори в різних частинах світу. Зацікавленість студентів експонатами і розповіддю про українську діаспору, обговорення екскурсії засвідчили, що особлива атмосфера і відданість своїй справі музейників допомогли не лише краще засвоїти інформацію, але й відчути, що переживали українські емігранти і як пройшли шлях від імміграції до діаспори як організованої спільноти, об’єднаної спільною метою – зберегти свою національну ідентичність та допомогти Батьківщині.
Відгуки студентів про екскурсію до Музею української діаспори:
● Марина Каменчук: «Атмосфера старовинної садиби, у якій розташований музей, створює неповторний настрій і підсилює відчуття зв’язку з минулим. Експозиція дозволяє побачити, якою різноманітною та багатою є спадщина українців, що опинилися поза межами батьківщини, і як вони змогли зберегти мову, культуру, мистецтво у нових країнах…
Найбільше мене вразив момент, коли екскурсовод розповідав про життя українців у ДіПі-таборах після Другої світової війни. Було дуже цікаво дізнатися, як у важких умовах тимчасового перебування люди організовували школи, видавали газети, ставили вистави, намагалися зберегти культуру та відчуття спільності. Це показало силу українського духу навіть у найскладніших обставинах».
● Ольга Недільська: «Експозиція складається з кількох кімнат-залів, кожна з яких відображає певну хвилю української еміграції з відповідним наповненням. Особливістю музею є акцент на особистих історіях. Це не суха хроніка подій, а живі долі людей, що формують загальну історію. Саме тому перегляд виставки стає не лише пізнавальним, а й залучає емоційну складову. Найбільше мене вразила частина експозиції присвячена Маркіянові Паславському. Його життєвий шлях, що поєднав США та Україну, навчання у Вест-Пойнті та добровільну участь в АТО. Все це подано особливо приникливо… Відвідини музею стали не лише цікавою екскурсією, а й нагодою по-новому подивитися на роль української діаспори в історії та сучасності світу».
● Станіслав Грицаєнко: «Дивлячись на історії людей, які жили поза Батьківщиною десятиліттями, я подумав про те, що як непросто їм було зберігати свою ідентичність, як непросто їм було переживати цей розірваний зв’язок зі своєю землею… Тож, сьогоднішній похід в музей викликав два почуття: гордість, і сум одночасно. Гордість – бо українці всюди залишалися українцями, вони трималися незважаючи ні на що. Сум – бо історія змушувала їх залишати свій дім так як і мене. Я знову відчув, наскільки важливо цінувати той час, коли ми вдома, і наскільки важливо не втратити свою ідентичність та «ДНК» навіть тоді, коли обставини кидають тебе далеко від рідної землі…»
● Катерина Верзун: «Особливо мене вразили історії людей, які змушені були покинути Батьківщину через політичні переслідування чи війну. З одного боку, це трагічні сторінки нашої історії, але з іншого – приклади сили, стійкості та любові до своєї культури. Було цікаво почути, як українці зберігали національні традиції за кордоном: мову, мистецтво, пісні. Це ніби доводить, що українська ідентичність не має кордонів.
Мене зачепило й те, наскільки різними були причини міграції: від пошуку кращих умов життя до прагнення врятуватися від репресій. У цьому відчувається спільність нашої історичної пам’яті – боротьба за виживання та збереження себе як нації…У цілому враження від відвідування музею залишилися дуже сильними. Я відчула гордість за українців, які, попри всі труднощі, не втрачали своєї культурної та духовної спадщини. Ця екскурсія стала для мене нагадуванням: де б ми не були, ми залишаємося українцями, а наша історія — це історія сили й незламності».
