19 квітня 2024 р., у 111-у річницю ініціативи студентів азербайджанців із заснування у Київському університеті Св. Володимира «Товариства взаємодопомоги студентів-мусульман», доцент кафедри Олег КУПЧИК, на запрошення культурного простору «Юрта Незламності», виступив із лекцією на тему «Про таємне зібрання студентів-мусульман у Києві 17 квітня 1913 р.». Лекція викликала непідробний інтерес у слухачів, серед яких були народні депутати, іноземні дипломати, громадські діячі, науковці і викладачі, студенти.
Із лекції О. Купчика:
«Через відсутність у азербайджанців власних вищих навчальних закладів на початку XX ст. їх молодь активно вступали навчатись до університетів інших міст Російської імперії. Серед них були навчальні заклади і Києва, а саме Університет Св. Володимира, Київський комерційний інститут, Київський політехнічний інститут, Київські вищі жіночі курси. Тут студенти не лише навчались, але й започаткували громадську діяльність. Вони засновували власні організації: «Закавказьке земляцтво» (1911), «Товариство взаємодопомоги студентів-мусульман Університету Св. Володимира» (1911–1912).
Наприкінці 1912 року студенти-азербайджанці міста Києва ініціювали проведення у місті таємного студентське зібрання. Вони створили оргкомітет, який очолив студент медичного факультету Університету Св. Володимира Абульфат Талишинський. Для участі у цьому зібранні були запрошені студенти-мусульмани із різних міст країни. Зрештою для участі у зібранні у середині квітня 1913 року до Києва прибули представники студентських мусульманських організацій Харкова, Новоросійська, Санкт-Петербурга, Москви, Казані. Участь у ньому взяли також студенти і студентки із Університету Св. Володимира, КПІ, КВЖК.
Це студентське зібрання мало за мету підготувати з’їзд студентів-мусульман усієї країни (провести його планували в Баку, Києві чи Петербурзі), яке у свою чергу, мало заснувати «всеросійську організацію студентів-мусульман». Готуючи цей з’їзд студенти мали провести облік студентів-мусульман імперії (шляхом анкетування), знайти кошти для його проведення (шляхом запровадження студентських внесків і пожертв).
«Всеросійська організація студентів-мусульман» мала долучитись до реформування і модернізації життя і діяльності тюркських народів. Для цього вона мала керувати і координувати діяльність організацій студентів-мусульман усієї імперії. До її роботи планувала долучити мусульманську фракцію Державної Думи. Передбачалось, що «організація» створить власні органи, видаватиме власну газету, проводитиме культурно-просвітницькі заходи («вечори»), організовуватиме роботу студентів під час канікул, виробить власну політику щодо релігії, національного питання, ставлення щодо інших студентських організацій та ін.
Під час зібрання 17 квітня було виокремлено «політичне питання». Політизувати діяльність організації прагнув один із учасників зібрання учитель Галімджан Ібрагімов. У цьому він намагався переконати студентів зусиллями іншого учасника зібрання, а саме студента Халіла-Улли Єнікеєва. Проте з приводу політичної діяльності організації, думки студентів розділились: одні її підтримали, інші – ні. Студенти побоювались кримінального переслідування з боку царизму.
Прикметно, що серед учасників зібрання 17 квітня 1913 р. був студент-казах, а саме Абубакір Імамбаєв (студент юридичного факультету Казанського університету).
Зрештою студентське зібрання 17 квітня 1913 р. невдовзі після його відкриття було припинене поліцією і співробітниками київського «охоронного відділення». Очевидно через свою агентуру вони дізнались про підготовку студентами-мусульманами зібрання. У наслідку, студенти були заарештовані і два місяці провели у Лук’янівській в’язниці. Їх відрахували з вишів.
Царська влада оцінила події 17 квітня 1913 р. у Києві як прояв небезпечних для Російської імперії явищ «панісламізму» і «пантюркізму», які поширились із сусідньої Туреччини, яка тоді переживала «молодотурецьку революцію». Нині історики спробу студентів-мусульман заснувати «всеросійську організацію студентів-мусульман» оцінюють як їх участь на початку XX ст. у реформуванні і модернізації життя і діяльності тюркських народів. Прикметно, що ініціатива у цьому належала студентам-азербайджанцям міста Києва…».
Фото: Українсько-тюркський центр.
