3 травня 2024 р. відбувся міжнародний науковий семінар кафедри на тему «Японія – Україна: відносини минулого й сьогодення». Семінар організовано в межах розвитку освітньої програми «Сходознавство».
У вступному слові модератор семінару професор Олег МАШЕВСЬКИЙ (завідувач кафедри) проінформував, що семінар організувала кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн. Його проведення здійснено в межах розвитку освітньої програми «Сходознавство».
Першим із доповіддю на тему «Невідома історія відносин між Японією та Україною у 1915–1953 рр.» виступив професор Йошіхіко ОКАБЕ (Університет Гакуїн Кобе, Японія). Спочатку він розповів про Університет Гакуїн Кобе та Асоціацію україністів Японії. Потім доповідач презентував власну україномовну монографію «Історія японсько-українських відносин 1915–1937 рр.» (Львів, 2021). Надалі Й. Окабе висвітлив діяльність української громади у Харбіні під час японського впливу у Маньчжурії, він проінформував про Український Національний Дім в Харбіні, окремо згадав про появу в 1914 році у Японії перших українців. Професор також розповів про гастролі української трупи Кармалюка-Каменського, підручник з японської мови Ф. Пущенка (Харків: ВУНАС, 1926).
Опісля японський дослідник надав оцінку праці І. Світа «Українсько-японські взаємини. 1903–1945». Він охарактеризував збірник «Далекий Схід», який видавало Товариство українських орієнталістів при Українській колонії в Харбіні. У збірнику українською мовою публікувались переклади японської поезії. Окремо Й. Окабе згадав про «Українсько-ніппонський словник» (Харбін, 1944) авторства Анатоля Доброва, Василя Одинця та редакції Ясуди Сабуро. Він також розповів спільну участь українців і японців у Норильському повстанні 1953 року. І на завершення доповіді професор Й. Окабе підсумував, що у Японії до 1937 року знали про українців, а самі відносини японців і українців були дружніми.
Надалі із доповіддю на тему «Українсько-японські відносини на шляху до «Особливого глобального партнерства» виступив професор Іван СЕМЕНІСТ (Київський столичний університет імені Бориса Грінченка). Він зауважив, що українсько-японські відносини мають тривалу історію і розпочались вони задовго до 1991 року. Професор визнав, що довгий час Україна мало приділяла увагу відносинам із Японією. Так само мало цікавились Україною і в Японії. На думку І. Семеніста ситуація докорінно змінилась в 2022 році з початком російського повномасштабного вторгнення. Тоді Японія солідаризувалась з Україною.
Професор Іван Семеніст зазначив, що в 2022 році Японія, яка надзвичайно консервативна у міграційному законодавстві, відчинила «двері» для українських біженців. Вона прийняла бл. 2 тис. українських громадян. Доповідач зазначив,що 70% японців підтримують посилення санкцій проти РФ, навіть якщо це приведе до погіршення їх рівня достатку. Він неодноразово відвідував Японію після початку російського повномасштабного вторгнення і запевнив, що японці по-справжньому перейнялись нашими проблемами.
І. Семеніст зауважив, що тривалий час відносини України та Японії знаходились у «затінку». Він згадав про схожість в історичній долі обох народів, а саме наявність особливого військового стану (самураї і козаки), потерпання від атомної енергії (Чорнобиль і Фукушіма). Дослідник також вказав про відсутність тривалий час змістового наповнення в українсько-японських відносинах. Це стало причиною обмеженості контактів на міждержавному і міжурядовому рівнях. Надалі І. Семеніст проінформував про деталі візиту японського прем’єр-міністра Фуміо Кішіди до Києва у 2023 році. Як історик він оцінив результати цього візиту: спільну заяву про особливе глобальне партнерство, велику фінансову допомогу, довготривалість проєкту Японії з підтримки України.
Опісля пан Іван Семеніст розповів про діяльність японського Офісу з відбудови України. Він звернув увагу слухачів на запевненнях Японії у підтримці українців навіть в разі не виділення допомоги США. І справді в 2024 році найпершою для України надійшла фінансова допомога від Японії. На думку І. Семеніста «це певний авансовий внесок, що обидві країни роблять заділ, щоб у майбутньому відносини між двома країнами відбувались по висхідній траєкторії».
Важливо, що міцний політичний фундамент справді має сприяти розвитку українсько-японських відносин в інших сферах, перш за все економічній. У ній головна увага приділена участі японських компаній у відбудові України, японських інвестиціях в українську економіку. Нині наші компанії відкривають для себе японський ринок. Історик повідомив, що у лютому 2024 року в Токіо за участі сотень українських і японських компаній відбулась конференція, присвячена темі відбудови України. Тоді було підписано бл. 50 документів. Очевидно, що японські компанії ще лякає незахищеність їх інвестицій через російсько-українську війну.
На завершення І. Семеніст зазначив про важливість розвитку українсько-японських відносин у гуманітарній сфері. Тут важливими є стійкі контакти між академічним середовищем, партнерські взаємини між університетами. Професор переконаний у важливості розвитку японознавства, яке пов’язує не лише з вивченням мови, але й дослідженням історії, політики, міжнародних відносин Японії.
Підсумовуючи, пан Іван зауважив про важливість відкриття Японії українцями, чиї інтереси пов’язані не лише із європейським континентом.
Завершальною на тему «Зв’язки Київського Державного Університету ім. Т. Г. Шевченка з науковими установами й освітніми закладами Японії (1950-ті – 1970-ті роки)» стала доповідь доцента Олега КУПЧИКА (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Він розкрив обставини початку Київським університетом співпраці з японськими вишами та науковими установами, висвітив їх спільну участь у міжнародних заходах, охарактеризував студентські обміни, розповів про стажування, а також про публікації наукових праць, книгообмін та ін.
У другій частині семінару відбулось секційне засідання. Під час його роботи із доповідями виступили як викладачі кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн КНУ імені Тараса Шевченка, так і дослідники з інших українських наукових установ. У доповідях вони висвітлили окремі аспекти історії Японії та японсько-українських відносин.
Активну участь в обговореннях наукових доповідей взяли студенти освітніх програм «Сходознавство», «Американістика та європейські студії (з поглибленим вивченням іноземних мов)».
